Стан досліджень

Епоха Яна III Собєського належить до найбільш цікавих періодів в сучасній історії Польщі і України, з'єднаної колись в одному державному організмі. Цю спільноту в значній мірі ототожнює особа цього видатного правителя з XVII століття, який на львівській землі прийшов на світ і тут виховався. Поблизу Львова знаходяться важливі в житті Собєського місцевості : Oлесько, Золочів, Поморяни,а також Жовква і Яворів. З цими двома останніми осередками зв'язані є також околиці Любачева і Немирова. Лежать вони нині на пограниччі польсько-українському і є елементом більших територіальних одиниць : повіту любачівського по польській стороні границі і західній частині районів яворівського і жовківського по українській стороні. У старопольський період стикалися тут межі трьох земель : львівської, перемишльської і белжської.

На цій теритлрії,яка знаходиться на південному передпіллі Розточчя, важко не натрапити на місця, які б не були доткнуті присутністю Яна III. Однаково цією реальною, як і легендарною. Нашим завданням буде прослідкувати збережені тут сліди спадщини часів Яна III Собєського. Зі сторони хронологічної, цікавити нас буде принципово період 67 років, визначений датами життя короля : 1629-1696. Цікавити нас будуть історичні події цього часу, особливо пов'язані з життям короля, його родини, а також найближчого оточення. Велику увагу ми приділимо пам'яткам з часів Собєського, а також формам увіковічення його панування в наступних сторіччях, особливо в XIX і XX столітті, аж по наші часи.

Основним джерелом інформації до наших роздумів будуть листи Яна Собєського, а також інші матеріали з його епохи. Були вони опрацьовані і видані в значній частині ще дев'ятнадцятовічними істориками: Aмброзієм Грабовським, Францішком Kсаверієм Kлючицьким. Роботи над eпістольографією Собєського і Марії Kaзимири d'Arquien продовжували також сучасні дослідники: Адам В. Вітусик і Лешек Кукульський. Листи Яна Собєського є безцінним джерелом інформації як для істориків, так і для знавців літератури внаслідок їх чудового стилю і досконалої мови автора, що свідчить про великі письменницькі здібності. Доповненням листів можуть бути щоденники з ІІ половин XVIIстоліття, почавши від Яна Хризостома Паска, Миколи омеловського, але перш за все Казимира Сарнецького, резидента при королівським дворі Яна III.

Дослідна спадщина істориків з XIX і перелому XIX і XX століть має велике значення (розробки Л. Кубалі, T. Корона, K. Гірського, M. Гоушевського). У великому ступені історична література, присвячена часам сімнадцятовічних воєн, розвинулася на хвилі зацікавлення епохою Яна III Собєського з нагоди припадаючої в 1883 200 році річниці віденської оборони. Не без значення є факт, що в цей період Генріх Сенкевич почав писати свою трилогію.
Тоді повстали перші розробки з історично-путівникової сфери по слідах Яна III на території давньої Речіпосполитої. Тодішні історики: Лук'ян Taтомир, а також несправедливо забутий сьогодні Людовик Дідицький, автор малих монографій місцевості у відомому Географічному Словнику Польського Королівства, попрямували шляхом Яна III також на цікавій для нас території - в околиці Жовкви, Яворова, Рави Руської і Любасева. Праці цих авторів до цього дня актуальні і є часто використовувані.

Для сучасног любачівського повіту істотне значення має також інвентарна праця, яку виконав Карл Нотц, вчитель і фанат минулого. За дорученням Кола Реставраторів Східної Галичини у Львові, між 26 червня і 3 вересня 1904 року, цей дослідник об'їхав більшу частину тодішньої території повіту цешановського, переписуючи пам'ятники і почуті оповідання із стародавнього минулого, часто з часів татарських наскоків. Свідчить то їх стійкості в суспільній свідомості, але також з самими інтересами автора списку.. Цей інтерес проявлявся також в путівниковій літературі кінця XIX і початку XX століття. Вистачить згадати малі, але багаті за змістом твори д-ра Mечислава Oрловича і пізніші путівники з періоду між війнами.

Публікації цього зразку знайшли своє продовження також у післявоєнний період, хоч пануюча комуністична система обмежувала певні теми з періоду дворянської Речіпосполитої. Після політичних змін кінця 80 років XX століття наступив повторний розвиток путівникової літератури, яка по польській стороні сплелася з відродженням інтересу до давніх Кресів Речіпосполитої. На провідне місце виступають путівники Юрія Руковського, Станіслава Kлоса, Артура Павлівського, Павла Ридзевського, Павла Влада і Марка Вишневського. Останнім часом путівникові розробки вступають в нову епоху, пов'язану з розвитком інтернету. З цікавої нас тематичної сфери, добрим прикладом є праця,присвячена роду Собєських, авторства Премислава і Якова Кузьмерчиків, а також Роберта Словіковського. Паралельно українські дослідники приступили до ширших досліджень історії і культури львівської землі в XVII столітті.

Сучасна література, присвячена часам Яна III Собєського, грунтується на солідно опрацьованій науковій базі сучасними істориками,які продовжують доконання своїх попередників з XIX і І половин XX століття. Належать до них Андрій Глива, Генріх Гмітерек, Лешек Підгорецький, Михайло Сікорський, Марк Вагнер, Ян Віммер, Збігнєв Війтик. Праці цих істориків знаходять своє натуральне продовження у творах істориків регіоналістів, до яких тільки в любачівському регіоні ми можемо зарахувати: Яцка Базака, Станіслава Францішка Гаєрського, Сигизмунда Кубрака, Адама Лазаря, Томаша Рога, Адама Шайовського.