Шлях горинецький Нове і Старе Брусно

Нове і Старе Брусно

У культурному спадку любачівського регіону істотне місце займає бруснинський осередок різьби по каменю. Головним його центром було Старе Брусно - село, сягаюче коренями пізнього середньовіччя, що залишається в межах староства любачівського. Мешканці Брусна, які на щодень займалися землеробством, щонайменше від половини XVI століття, займались також обробкою місцевого вапняку - одного з природних багатств Розточчя. Поруч з каменярством, для технічних потреб з часом почало розвиватися унікальне художнє каменярство, яке в першу чергу було скероване на виконання кам'яних надгробних хрестів. Найстарші з них увіковічнили трагічні події татарських набігів, які впродовж XVII століття не оминули також і цього села.

На території Старого Брусна, а також закладеного на його території Нового Брусна, зазначено кілька таких кам'яних пам'ятників, які локальна традиція і джерельні перекази пов'язали з війнами в половині XVII століття. До цієї групи належав кам'яний хрест з нерозбірливим польським написом 1654 або 1664 року, який був встановлений на могилі, наявній ще в 1901 році на території придворних лісів в Новому Брусні. У свою чергу на території Старого Брусна знаходились три хрести, що за словами місцевих походять з "турецької війни". З цієї кількості був збережений один ще у 70-х роках ХХ століття.

Станіслав Францішек Гаєрський, відомий місцевий історик, припускає, що частину з цих хрестів поставлено на місці, де Ян Собєський, гетьман і великий коронний маршал, звільнив значний ясир. Ця подія відбулася 7 жовтня 1672 року, як про те говорить згадка в "Щоденнику погрому татар від Красноброду до Калуша": "В. Маршалок Коронний [Ян Собєський] (.) найшов біля Брусна багато дуже худоби і дітей немало на кочовищу Татарськім покинутих".

Крім згаданого вище запису, існує ще цікава легенда, що стосується старобруснинської церкви. Записав її на початку XX століття неоціненний дослідник локальної традиції Карл Нотц. Згідно з місцевими переказами, первинна святиня стояла на узгір'ї по південній стороні пропливаючого через село потоку, а в середині знаходилася ікона, представляюча Христа Пантократора і Божу Матір Годегетрію. Коли татари ограбували і спалили церкву, картина в чудесний спосіб врятувалася з пожежі і знайшлася висячою на липі по протилежну сторону потоку. Це було потрактоване як диво, і одночасно знак, щоб в цьому місці побудувати нову святиню. Так також і сталося.

У церкві, збудованій вже після закінчення воєн, а існуючої до початку XX століття, знаходився цікавий "поминальник", тобто список померлих з однієї родини, де був один цікавий запис присвячений односільчаннину, попавшому у неволю: "Пом'яни Господи Душу Івана Матрущака, що татарами в полон був взятий". Також в одній з літургійних книг знаходилася записка з того 1672 року.

У старобруснинській історії парафії східного обряду записався також тодішній староста любачівський Олександр Михайло Любомирський, який в 1662 році, як коронний і в 1670 році як краківський воєвода видав два привілеї для місцевих українських священиків. Цей перший документ відновив в 1679 році Ян III Собєський, підтверджуючи тим самим свою присутність в історії села.

Перебування гетьмана і майбутнього короля Польщі в Брусні в 1672 році а також факт звільнення через його відділи ясиру під час відомої експедиції проти татарських загонів , був також увіковічений - згідно однієї з місцевих традиції - через будову кам'яної каплички, а саме пам'ятника, який мав первинно цікаву архітектурну форму. Мабуть цей монумент потрібно ототожнити з хрестом, який, згідно іншим переказам, повинен був стояти на місці відпочинку Яна III, перебуваючого в околишніх лісах на полюванні. Справді зруйнована вже частково споруда знаходиться в глибині лісу між Новим Брусном і Лівчею (хутір Млодовці), в мальовничому місці на розточанському схилі. Скоріш за все, вона була поставлена на початку XIX століття. Певною інформацією є "1658 рік", що видніється в центральній ніші каплички.

Після знищень II світової війни Старе Брусно вже не відбудовувалось. Про минулу розкішність села і функціонування на її території відомих бруснинських каменярів свідчить обросле вже лісом велике кладовище, сповнене нагробками (XIX/XX ст.) . У його оточенні знаходяться також місця по незбережених до наших днів церквах: дерев'яної з 1717 року і мурованої з 1906 року. Культурні традиції Старого Брусна перейняло Нове Брусно. На його території збереглася дерев'яна церква Св. Параскевії (1713, 1903), яку супроводжує кладовище з греко-католицькими, римсько-католицькими, а також євангелистськими нагробками. Ці останні зв'язані з функціонуванням існуючої неподалік, закладеної наприкінці XVIII ст. Німецької колонії Deutschbach (теп. Галявина Горинецька). У західній частині села існує парафіяльний костел Найсвятішої Марії Діви (1906-1908), а також римсько-католицьке кладовище. У старобруснинських лісах збереглися радянські сховища з часів ІІ Світової Війни.