Шлях горинецький Підемщизна

Підемщизна

Підемщизна, село з історією, сягаючою коренями XVI століття, у перші сторіччя свого існування зв'язаною була з маєтками цешановськими. Лише наприкінці XIX століття воно буоа включене до маєтків горинецьких. Тут існував класичний палац, оточений обширним парком. Останніми його власниками була родина Трафасів.

Разом з сусідніми поселеннями, Підемщизна опинилася в жовтні 1672 року на шляху походу військ гетьмана Собєського проти загонів татар. Із записок Карла Нотца ми дізнаємося, що поміж старих мешканців ходили розповіді про битву, між Брусном, Гутою, і Підемщизною, яку сточили поляки і татари. У Свидниці, хуторі, прилягаючим до головної частини села від сходу, збереглася розповідь про похід Собєського. Лицарі спочивали в центрі поселення, а свої копії вбили сторч в землю. Пізніше, коли солдати від'їхали, залишивши вбиті держаки, виросли з них, збережені до цього дня, статні липи.

На підставі іншої місцевої традиції можна також припускати, що збережені в західній частині села два кам'яні хрести, можуть походити з тієї "турецької війни". Мешканці – називали їх "Турки". Вони були виготовленні з твердого вапняку з бруснинських покладів. Напочатку хрестів цього типу було в селі щонайменше три або чотири.

Під час того "навалу татар", як називають його в джерелах , у 1672 року, дійшло до знищення через загарбників документів місцевої української парафії, а священик "по союзу що є" попав в ясир. Після нападу парафія була відновлена в 1682 році власником села Адамом Антоном Белжецьким, який був каштеляном перемишльським, пізніше белжським, королівським ротмістром, учасником воєнних експедицій короля Яна III Собєсбкого

Цінною історичною пам'яткою на території сучасної Підемщизни є Греко-католицьке кладовище, розташоване на північному краю села. Збереглося тут також місце по двох дерев'яних церквах, з яких перша збудована була близько 1596 і простояла до 1882 року. В той час, на іншому місці було збудовано іншу святиню, яка не пережила II світової війни. Памяткою після неї є руїни дзвіниці. В результаті воєнних дій знищеним був також палац (кінця XIX ст.), по якому в південній частині села залишився частково збережений придворний парк.