 |
Шлях Любачівський
Башня Дольна
|
Башня Дольна
"Башня "-значить вежа, башта. Отже навіть сама назва села заставляє задуматися над її минулим, в якому не бракує воєнних акцентів. Знамениті регіоналісти перших повоєнних десятиріч : Володимир Чарнецький і Костянтин Koрф, пов'язували назву села з "(...) існуючими тут ніби колись укріпленнями проти татар". Дослідники військової архітектури пов'язують невизначні зміцнення в Башні з сучасним періодом(XVI ст.). Здається однак, що генезис назви, як і самого села, має більш раннє, ще середньовічне коріння (згадувана джерельна з 1444р.). Не означиає це однак, що у період татарських наскоків поселення не відіграло важливої військової ролі. На переломі середньовіччя і сучасної епохи Башня була однією з більших сіл посади любачівського старостату. В той час село було обійняте заселенням на праві волоськім, користувалось теж численними королівськими та старостинськими привілеями. У XVII століття село увійшло з ознаками суспільної кризи, спричиненої надмірними обтяженнями з боку старостинської адміністрації. На ці труднощі наклалися теж татарські наїзди, з якими, як ми згадали раніше, інколи пов'язують назву поселення. Татари спустошували Башня по черзі в 1621 і 1629 роках.
Чергові нещастя прийшли до мешканців під час воєн в половині XVII століття. У 1667 році під Башнею була складена угода між королем Яном Казимиром і дворянським військом, воюючим тоді на стороні рокошанина Юрія Любомирського. Не оминув села і останній татарський набіг з 1672 року, відбитий гетьманом Яна Собєським. Здається, що Башня відіграла в цих подіях певну роль. Через село і околишні місцевості гетьман провів обходячий маневр збоку, виділяючи частину свого війська, щоб вона охороняла від західної сторони головні сили, з успіхом атакуючі татарську армію під сусіднім Немировом. Переможні битви польської армії під Любачевом, які точилися перед полуднем 7 жовтня, могли також обійняти територію Башні. Мабуть пам'яткою цих подій є кам'яний хрест, первинно пов'язаний з самотньою могилою на полях в східній частині села, тепер поміщений край дороги до Горинцю. Можна його визнати ранньою працею локальних брусненських каменярів (XVIII ст.).
За часів Яна Собєського на території була села збудована дерев'яна церква Собору Найсвятішої Богородиці. Побудував її в 1644 році тесля Захар Смолин, що походить з Руди- присілка Башні. Ця святиня щасливо пережила воєнні неспокійні роки половини XVII століття і функціонувала аж до початку XX століття. Король Ян III Собєський зазначив свою присутність в історії башненської церкви і місцевої руської парафії, виставляючи 16 січня 1685 року в Жовкві документ, підтверджуючий привілей, виданий своїм попередником, королем Яном Казимиром в 1660 році.
Нині сліди часів Яна Собєського на території Башні Дольної ми можемо відшукати біля кам'яного хреста, також на давньому церквиську, розташованому на оборонному місці, на високому березі широкої долини Смолинки. Знаходяться тут поряд місця по старій церкві (теп. територія осередку здоров'я) і по святині, піднятій в 1904 році, яка була розібрана по II світовій війні. До трагічних, але також славних подій в історії Республіки Польща XVII століття говорить ім'я святого місцевого парафіяльного костелу (1938-1939). Святиня є під опікою святого Андрія Боболі, Патрона Польщі, мученика за віру з 1657 року. Тепер костел в Башні Дольній належить до найцінніших сакральних споруд на території Гміни Любачів. Також в художньому оздобленні філіальної каплиці в Підліссі не забракло тем, пов'язаних з перемогами Яна III, - захисника християнства. Ця невелика святиня є давньою євангелистською церквою (1856р.), яка зв'язана з існуванням німецької колонії Рейхау з кінця XVIII століття до II світової війни (теп. Підлісся). Біля каплиці збудована пасторівка, яка після грунтовного відновлення виконує роль освітньо-культурного центру, а трохи далі є цікаве євангелестське кладовище.
