 |
Шлях Любачівський
Лисячі Ями
|
Лисячі Ями
Траса до державного кордону Будомир-Грушів перетинає на половину підлюбачівське село Лисячі Ями. Початково, незабаром по розміщенню в половині XVI століття поселення мало назву Воля Дворецька. Село знаходилось поблизу любачівського замку (садиби). Заклав його ймовірно Ян Тапновський, великий коронний гетьман і тодішній любачівський староста. Теперішня назва села з'явилася в першій терції XVII століття у період, коли поселення переживало важкі хвилини у зв'язку з набігами татар. У 1629 році Лисячі Ями майже цілком були знищені під час наїзду кримської і будзяцької орди. Локальна легенда, модифікована і спопуляризована останнім часом на інтернет-сайтах, приписує виникнення назви села Яну III Собєському. Король, полюючи в околишніх лісах, проїздив через поселення і зауважив тут численні сліди по лисицях. Здивований сказав тоді: "А що це за стільки лисячих ям"? і від королівського слова прийнялася назва, функціонуюча до цього дня.
Мабуть пам'яткою трагічного за наслідках татарського нападу є кам'яний хрест, званий "турком", встановлений колись на могильному кургані на західному краю села. Локальна традиція пов'язує його однак не тільки з похованням мешканців, вбитих під час нападу татар, але і з могилою командувача загарбників. Той татарин, згідно давнім розповідям, дивував своєю особливістю, був жорстокою людиною, відзначався великим зростом і не мав одного ока.
Хрест відзначається формою архаїзму. Завдяки вузьким бічним плечам і розбудованій верхній частині нагадує силует людини. Ці ознаки, пов'язані з переказом традицій, дозволяють датувати цей незвичайний пам'ятник XVII століттям. Інший цього типу об'єкт, напевно трохи молодший, знаходиться на межі Лисячих Ям і Любачева.
Проводилася відбудова села,незважаючи на чергові війни і наїзди. Татари, які знищили село, неочікувано опинилися також поміж нових поселенців. Згідно з твердженням Генріха Янчури, заслуженому дослідникові традицій Лисячих Ям, чиї татарські предки походили з Литви, звідки в половині XVII століття мусили втікати після московського вторгнення. Тоді вони оселилися в Лисячих Ямах, де швидко вплелися в християнську спільноту. Переказ про їх татарське коріння однак пережив.
Тепер Лисячі Ями велике село, центральним пунктом якого є парафіяльний костел Фатимської Божої Матері (1988-1992). На території місцевості знаходиться численна група придорожніх хрестів і капличок (XIX/XX ст.), які продовжують традиції кам'яних "турків" з XVII століття.