Шлях Любачівський Опака

Опака

Село відоме було з великих рибних ставів. Закладене напевно в XV столітті і з самого початку було пов'язане з любачівським старостом. У XVII столітті село не уникнуло знищень, спричинених війнами. Найтрагічніший в її історії був насїзд татарської орди в 1629 році. Була знищена тоді половина будинків і oпацька церква. Наступну збудували згідно знайденої недавно, але не до кінця підтвердженої інформації, в 1650 році. Під час чергового татарського наскоку, так званої "туреччини", який мав місце в 1672 році, пропав ерекційний документ місцевої руської парафії. Відновив його в 1720 році Адам Микола Синявський, великий коронний гетьман, староста любачівський.

З раннього періоду існування oпацької церкви походить кам'яна цокольна плита, що є фрагментом нагробку,який повстав у XVIII столітті. У одному з вужів боків цієї плити визубрено гніздо для незбереженого хреста. Отвір узятий є через випуклий, напівколоподібний орнамент. Цю деталь деякі дослідники визнали формою півмісяця, що посилається на ісламську символіку. Наприкінці XIX століття, в час грунтовної перебудови церкви, піднятої в 1756 році, ця плита була повторно використана як поріг біля західного входу до святині. Це є на сьогоднішній момент найстарший релікт святині, яка, після пожару в 2007 році, очікує на відбудову.

Церквисько в Oпаці є надалі важливим і знаним пунктом на культурній мапі цієї місцевості. Варто згадати також, що на опацьких грунтах наприкінці XVIII століття закладено німецьку колонію під назвою Федьзендорф - тепер село Дубків. Існуюча тут філіальна каплиця була збудована в 1897 році як євангелицько-лютеранська община. У 2011 році розпочалася розбудова святині. За костелом, на розлогих лугах збереглися залишки євангелистського кладовища (XIX/XX ст.).