Шлях нарольський

Плазів

Плахів це давнє королівське містечко, лежаче на замойському шляху. Незабаром по заснуванню в 1614 році Яном Плазою, старостою любачівським, місцевість наразилася на знищення. Не захистило міста ані оборонне положення, ані земляні вали, легендарні кам'яні підвали і тунелі, що провадять, ніби аж до Наролю. Перед воєнною пожежею мешканці шукали захисту в околишніх лісах. Війт плазівський мав навіть на цю оказію глибоко в пущі потаємну оборонну невелику садибу.

У 1629 році сплюндрували Плазів татари. Пізньою осінню 1648 року добралися сюди козацько-татарські відділи гетьмана Хмельницького, який згідно локальній традиції мав тут свій табір. На ніч зупинилися тут також шведські війська короля Карла Густава, поспішаючі навесні 1656 року у напрямку Ярослава. Під час чергового нападу татар, який мав місце осінню 1672 року, мешканці захищалися - як зазначив Карл Ноту у своїх записах - на "стпишку", існуючої тоді дерев'яної церкви. Захиститися мусив також дерев'яний костел, збудований в 1639 році, незабаром по eрекції латинської парафії,виконаній через Юрія Осолінського, тодішнього коронного підканцлера і старосту любачівського.

Після періоду воєн були відновлені привілеї міста. У 1682 році зробив це король Ян III Собєський. Підтвердженим був також фонд руської парафії. Доречний документ виставив в 1691 році князь Юзеф Карл Любомирський, тодішній коронний конюший,любачівський староста, член королівської родини.

Плазів, незважаючи на те, що деградував до рангу села, зберіг містечкову структуру. Перед парафіяльним костелом Святого Михайла Aрхангела (1816р.) розтягується обширний майдан з бюветом джерел мінеральної води і будівлею корчми (XVIII/XIX ст.). У західній частині поселення існує недіюча тепер греко-католицька церква Сон Богородиці (1936р.). При головній перелітній дорозі, на північ від центру є кладовище з нагробними пам'ятниками з брусненського осередку (XIX/XX ст.).