Шлях Немирівський Немирів Переглянути всі фотографії »

Немирів

Немирів знаходиться на старому соляному шляху, що веде через Розточчя. Перші проби заснування міста, початі наприкінці XV і на початку XVI століть, не дали результату. З цього періоду походить однак назва місцевості, почерпнута від імені тодішніх власників, які послуговувалися ім'ям Неміра. Чергове міське розміщення, закінчене вже успіхом, виконане було в 1580 році Андрієм Фредрою, власником навколишнього маєтку вороблячинських. Стосовний привілей видав король Стефан Батори в таборі під Великими Луками під час воєнного походу на Москву. Сім'я Фредрів поклала великі заслуги для нового розвитку міста. Боньча - їх родовий знак, є тепер в гербі Немирова.

Від 1615 року містечко знаходилося в руках Стадницьких. На півдні немирівські землі були сусідами з яворівським старостатом, що управляється з кінця 30 років. Ось чому околиці Немирова були досконало знані королю Яну III Собєському, який починав свою кар'єру від установи яворівського старости.

За часів Собєського "було то дуже зграбне місто, оточене валом із землі і дерев'яними брамами. На південі охороняє його озеро, на берегах якого височіє гарний замок. Папський костел є з каміння, руський з дерева, ратуша також з дерева". Так описав Немирів перебуваючий тут проїздом 18 квітня 1671 року фригійчик Ульрик Вердум, член французького представництва, який утримував також контакти з тодішнім гетьманом Яном Собєським.

У половині XVII віку Немирів спіткала пожежа. Раніше, в 1629 році, спустошили його татари. На тривало однак записався в історії міста, а ширше в історії Республіки Польша, татарський наїзд з 1672 року. З цією подією зв'язана постать Яна Собєського, тодішнього великого коронного маршала і великого коронного гетьмана. У перших днях славного походу на татарські загони , 7 жовтня згаданого року, дійшло до головної сутички під Немировом. Польські війська під командуванням гетьмана Собєського обійшли збоку і розгромили головні сили татар нурадина Азамета Герея, сина кримського хана. Однак найважливішим було звільнення ясиру - кільканадцять тисяч полонених, зібраних в татарському таборі на немирівських полях, які були ї поселень, розкданих по всій території Надсяння. Здобуто притому багату здобич і взято до неволі багато військовополонених, інколи значних мурів. У битві відзначилося багато солдатів, пізніше вірних соратників гетьмана і короля Яна III. Поміж них були: Андрій Моджейовський, власник ближніх Великих Очей і Микола Синявський, спадкоємець Олешичів.

Пам'ять про перемогу Яна Собєського міцно вкорінилася в місцевій традиції. Згідно місцевим переказам, на могилі полеглих тоді солдатів, а мабуть також вбитих татарами невільників з ясиру, на південному краю міста поставлено колону з фігурою Зажуреного Ісуса Христа (XVIII/XIX ст.). Ще в наші часи біля підніжжя кургану, на якому височіє пам'ятник, з'являлися людські рештки. Згідно іншим переказам, колона повстала в 1872 році, на згадку 200-ої річниці немирівської битви. Ще інші джерела зовсім не пов'язують її історії з перемогою Собєського. Згадують бо, незалежно від вінчаючої колону статуї, про святого Марка, який ходив взимку по містечку і просив мешканців, щоб його прийняли під свій дах. Ніхто однак не згодився і святий замерз, а на місці, де його знайдено, поставлено монумент, який називають "колоною святого Марка". Перекази, що так відрізнаються, підкреслюють тільки привабливість цього пам'ятника.

Мабуть з боротьбою під Немировом зв'язаний і "передміський замок" - первинна резиденція власників немирівських маєтків. Його залишки знаходяться на південному сході від центру міста. Ще сьогодні велике враження справляють сліди валів і високого насипу, обрамованого водою ріки і ставу. З давнього придворного комрлексу існує ще зруйнована будівля з елементами давньої архітектурної декорації. Збоку росте висока самотня липа, свідок минулої розкішності цього місця.

Битву під Немировом, яка була одним з декількох найважливіших перемог, прокладаючих Яну Собєському дорогу до трону, увіковічено в 1883 році, в честь 200-ої річниці віденської перемоги. В той час на ринку в Немирові мешканці поставили пам'ятник у формі обеліска. На його постаменті поміщено дошку з написом: "ЯН Собєський / У ТОЙ ЧАС МАРШАЛ І ГЕТЬМАН В. КОР. / переслідуючи татар, плюндруючих руські землі в р. 1672, розбив числ. 7. жовтня на немирівських полях / великий татарський загін і звільнив / з ясиру 12 000 шляхти і волостян, дітей і жінок. ВШАНОВУЮЧИ ПАМ'ЯТЬ НИЩІВНИКА ІСЛАМУ / в ДВОХСОТУ РІЧНИЦЮ ПЕРЕМОГИ ВІДНЯ / МІСТО НЕМИРІВ ЦЮ ДОШКУ ПОМІСТИЛО / 12. ВЕРЕСНЯ 1883".

У самій віденському поході в 1683 році взяв участь, хоч трохи спізнений, "п. Стадницький, Немирівський", згаданий кілька разів в листах короля до Maрусеньки. Був то напевно Вікторин Стадницький, каштелян перемишльський, раніше каштелян любачівський, полковник белзький, власник немирівських маєтків, який вже після битви під Віднем, привіз королеві улюблену ним "фудзию". Син Вікторина, відомий як "молодий перемишльський каштелянець ", перебував при королівському дворі в Жовкві. Брав участь разом з принцами Собєськими в карнавальних забавах взимку 1694 року. У володінні Стадницьких Немирів залишався ще наприкінці XVIII століття. Пізніше був в руках графів Мошинських, на коротко Телецьких, а від 70-их років XIX до кінця років 30 XX століття перебував у володінні графів Kрузенштернів.

Найстаршим пам'ятником міста, пам'ятаючим часи Собєського, був збудований в 1640 році мурований костел Святої Трійці. Заснував його Ян Стадницький, новоміський староста, власник міста. Декілька років раніше, в 1636 році, цей сам власник доречним документом укріпив існування латинської парафії, існуючої від приблизно 1530 року, або навіть з кінця XV століття. Нова святиня, поставлена на місці більш раннього дерев'яного костелу, удержана є в скромному стилі пізнього ренесансу. У 1643 році Єва Стадницька виставила привілей для братерства Святійшої Богоматері Шкаплера. Культ Богоматері Шкаплерної був завжди присутній в немирівському костелі. Свідчать про те і престольні свята, що відбувають щорічно 16 липня. Черговий важливий для святині привілей видали Вікторин і Тереза Стадницькі в 1680 році. З самого початку немирівська парафія залишався у межах львівської aрхидицезії. Додатково, з кінця XVIII до 40 років XX століття, була пов'язана з Любачевем, належачи до любачівського деканату.

Після II світовій війні і виселенню польського населення, костел замінено на склад, що довело до його девастації. Після повернення його вірним, зусиллям місцевих поляків костел був оновлений. Відбудовано завалене склепіння, яке опирається на чотирьох стовпах. У 1992 році святиню посаятив архієпископ Мар'ян Яворський, тодішній львівський митрополит. Тепер костел належить до жовківського деканату.

Niemirowska парафія східного обряду, як і західного обряду, має древній генезис. Церква Зіслання Святого Духу була збудована міщанами ще перед офіційним заснуванням міста, в 1557 році. Знаходилася у так званому Великому Передмісті, по північній стороні міста. Згаданий раніше Вікторин Стадницький видав 1 січня 1669 року привілей, гарантуючий немирівським священикам і вірним всілякі права в сфері релігійних вольностей. Після періоду воєн, в 1687 році, збудованою була чергова дерев'яна церква. Кінцево в 1848-1852 роках на її місці побудовано теперішню муровану святиню. Збудована в стилі класиуизму з фонду графа Петра Мошинського. Памяткою цього періоду є характеристична табличка, яка висить на стовпі біля входу до церкви і інформує про звезення каміння на фундамент церкви Стецяком, прихожанина Немирова.

Святиня функціонувала безперервно до 1945 року, в якому комуністичними властями була зачинена. Лише політичні зміни кінця 80 і початку 90 років XX століття довели до повернення церкви вірним. У святині вшановується картина Богоматері Шкаплерної, забраної після II війни з місцевого костелу. У 2011 році образ був реставрований львівськими реставраторами. Первинно церква належала до любачівського деканату, а пізніше немирівського у межах єпархії перемишльсьуого. Тепер є знову осередком деканату у складі Львівської Української Архієпархії Греко-католицької Церкви.

Винятковим акцентом в масштабі цілого регіону є наявність в Немирові трьох синагог, з яких найстарша походить з кінця XVIII століття, а наймолодша з перелому XIX і XX столітть. Після єврейської спільноти міста залишилося велике кладовище, розташоване при південних краях Немирова. На його території збереглося кількасот кам'яних мац з XIX - XX столітть.

У сучасному краєвиді Немирова виступають також дві сучасні сакральні споруди: община баптистів з початку 90 років XX століття і православна церква Святого Дмитра, збудована в 2000-2005 роках. Ця споруда, запроектована через Григорія Мартиника з Немирова, займає південну частку давнього ринку. Має характерний силует з піднесеним куполом і чотирма меншими ліхтарями, акцентуючими хрестовий план святині. У ній знаходиться сучасний, багато золочений іконостас, продовжуючий класичні напрями іконопису.

На схід від Немирова донедавна існувало багато місцевостей зі слідами по Яну III Собєського. Припинили своє існування після утворення одного з найбільших в Європі військових полігонів. (Тростянець, Курники, Парипси, Щерець – садиба Крузунштернів).

Немирів відомий є, перш за все, як містечко- здравниця, знаний також з традицій, пов'язаних з Яном Собєським, який користувався лікувальними властивостями розточанських вод. На захід від міста (3 км від його центру), в долині ріки Смердех, яка свою назву завдячує характерному запаху сірчаних джерел, знаходиться Санаторій Немирова. Своїми початками сягає 1814 року і належить до найстарших лікувальних закладів цього типу. Збудував його у своєму маєтку граф Гнат Іларіон Мошинський. Немирівські Бані складалися на початку з одного будинку з банями і дерев'яними ваннами. У чергових роках прибули наступні будівлі. У літньому сезоні у ваннах відпочивав граф Мошинський. Під час його перебування процвітало культурне життя, виступали придворні музиканти і актори. На початку 30 років XIX століття з достоїнств здравниці користало близько 200 пацієнтів. Діючих було декілька джерел, в цьому два до купання і одне для пиття. Тодішні науковці підтвердили виняткові властивості немирівської сірководневої води.

Перший, сприятливий період в історії здравниці ,закінчився разом з великою пожежею Немирова в 1834 році. Після періоду занепаду бані знову почалися розвиватися. У ІІ половині XIX століття функціонувало вже декілька санаторіїв, в цьому великий дім для євреїв, існував також зал для забав і театр. Повне відродження купального підприємства наступило за часів чергових власників немирівських маєтків - Kрузенштернів.

Великий вклад у розквіт здравниці на переломі XIX і XX століть, а також в роках між війнами зробив граф Карл Kрузенштерн, шанувальник бальнеології. Згідно Mечислава орловича, в 1906 році функціонували тут три джерела: "Марія", "Ганна" і "Броніслава". Дослідження складу немирівської води провів в той час д-р Броніслав Радзішевський, професор хімії Львівського Університету. Біля відремонтованих старих вілл збудовано нову, з високим, як на ті часи, стандартом - з водопроводами, каналізацією, рестораном і читальнею, віллу "Девайтис". Разом заклад мав 10 вілл "добре обладнаних (.), розкиданих по парку і лісі". Будова в 1907 році нового купального закладу на 21 ванн, значно збільшила відвідуваність, яке оцінювано тоді на 700 осіб в сезоні. Курортникам пропоновано курання у гарячій сірководневій воді або лікувальній грязі, інгаляції, масажі. Для розваги гостей в курортному саду влаштовано модний тоді тенісний корт, кегельбан, поле для крикету, поставлено гімнастичні знаряддя. На ставі у сусідній Руді організовували поїздки човнами. В курортному будинку був бальний зал, хоча були теж нарікання на брак власного оркестру. Немирівські Бані рекламовано,як такі, що належать до найкращих, і водночас найдешевших, в тодішній Галичині.

Після І війни Немирів мав вже своє почесне місце на мапі тодішніх польських здравниць. З початку 30 років XX століття здравницею управляла, покликана до цієї мети, спілка. Центральним об'єктом здравниці була будівля лікувальних грязьових і сірководневих ванн з характерною оглядовою вежею. Провадило до неї місце для прогулянок з концертною альтанкою. Прибуло багато мурованих і дерев'яних будівель з цікавою здравницькою архітектурою : вілла "Варшав'янка", пансіонат "Лобзов'янка", будівля театру і ресторану. Деякі вілли проектував інж. Владислав Ройбенбауер, здібний будівельник з Любачева.

У період між війнами не забракнуло акцентів, пов'язаних з постаттю короля Яна III Собєського. Імовірно в 1932 році, з нагоди 260-ої річниці битви під Немировом, або в 1933 році, коли в самостійній Польщі святкували 250-у річницю віденської перемоги, у Немирівських Банях поставлено пам'ятник Собєському. Погруддя короля знаходиться в центрі здравниці, поблизу дуба з 1588 року.

Під час II світової війни і у післявоєнний період давня архітектура здравниці в переважній більшості припинила на жаль своє існування. При головній санаторній алеї збереглася покинута вілла з 20-30 років XX століття. Інші пам'ятки будівництва здравниці можна зустріти на краю санаторія. Сучасна забудова здравниці походить з радянських часів. Це є жилі блоки для курортників, їдальня, амбулаторія здоров'я, адміністративна будівля. Санаторій має досконалої якості сірководневу воду, надаючи багато лікувальних послуг. Користуються ними курортники з цілої України, а також, щораз частіше, з сусідньої Польщі.

Сьогодні Немирів і Немирівські Бані являють цілість, що взаємно доповнюється. Атракції містечка переплітаються з натуральними достоїнствами здравниці. Всі вони знаходяться на немирівському шляху спадку Яна IIIСобєського.