Шлях стародиківський Цевків

Цевків

На західних рубежах любачівського регіону знаходиться Цевків, село з пятнадцятистолітнім генезисом. Наприкінці XVI століття воно опинилася у володінні Синявських, в комплексі олешицьких маєтків. В той час в західній частині поселення існувала вже церква, яка в ІІ половині XVII століття, за Миколи Героніма Синявського або його сина Адама Миколи, представників відомого магнатського роду, пов'язаного з королем Яном III Собєським, була перенесена на теперішнє місце. У 1689 році Адам Микола Синявський, тодішня львівський і рогатинський староста, видав для цевківських священиків доречний привілей.

З часів татарських наскоків, які в XVII столітті не оминули село, залишилася в локальній традиції легенда про Ляшку. Переписав її в наші часи відомий регіоналіст з ближнього Moордича Ян Куца. Подання говорить про прекрасну дівчину Maрусю, звану Ляшкою, який присвятила своє життя для рятування мешканців лісового поселення Ручкалки, розташованого в лісах на південь від Котушкова. Мешканці поселення, на яке напали татари, змогли притаїтися в лісових глибинах. У руки нападаючих дісталася всього лише молода Марія. Татари змусили її, щоб показала їм місце укриття її співвітчизників. Дівчина вдала, що згодилася, але випровадила ординців на непрохідне багно. Коли нападаючі розібралися в ситуації,то вбили Марію, але не уміли вже вернутися і у більшості потопилися. Мешканці поселення уціліли, а на пам'ять про цє поді. одне з узвозів поблизу поселення назвали "Ляшка".

Церква, пам'ятаюча часи останніх представників роду Синявських, пережила до початку 40 років XIX століття, коли збудовано теперерішню святиню. В селі знаходиться також римсько-католицький костел Підвищення Святого Хреста (1938 р.). З обома святинями зв'язане кладовище з нагробними пам'ятниками (XIX/XX ст.). На канві легенди про мужн. Maрусю,піклуванням Управління лісового господарства Олешичі, визначеною була лісова природно-освітня стежка "На Ляшці".