Шлях великоочівський Бігалі

Бігалі

Село, осаджене в XVI віку, в наступному сторіччі - у воєнному часі - піддане була численним випробовуванням. Під час татарського наскоку в 1672 році загинуло 15 мешканців Бігалів, крім того зазначено втрату 30 коней, 9 робочих волів і 65 корів. Татари, що ночують табором на території села,спасли коням також все збіжжя. Карл Нотц зазначив на початку XX віку місцеві мешканці сзовали перед татарським пограбуванням дзвони, що походять з Любачева. Були вони закопані на бігальських мочарах.

Татари спустошили імовірно також місцеву церкву. На її обладнанні знаходилася ікона святого Миколи з цікавим фкндаційним написом з часів, як то визначено: "Велткого Короля польського нашого Михайла" ("Великого короля нашого польського Михайла"). Декілька років по татарському наскоку, в 1676 році, тобто вже за Яна III Собєського, церква отримала антимисок, необхідний до проведення літургії.

Найціннішим пам'ятником сучасних Бігалів є давня греко-католицька церква, збудована в 1821 році на місці попередньої, існуючої за Яна III Собєського. Тепер виконує вона функції римсько-католицького парафіяльного костелу під Опікою Богоматері Зцілення Хворих. При південних краях села знаходиться також парафіяльне кладовище з багатьма пам'ятниками надгробного каменярства (XIX/XX ст.).