Шлях великоочівський Великі Очі

Великі Очі

Великі Очі, то типове кресове, а тепер також прикордонне містечко. Корені поселення сягають перелому XVI і XVII століть, але властивий свій початок завдячує місцевість Андрію Moджеєвському, постаті, близько пов'язаної з Яном Собєським. Moджеєвський, як писав про нього Kaцпер Несецький : "Фортуни своєї і здоров'я для вітчизни не жалів". Під час битви під Варшавою, сточеної 27 липня 1656 року між польськими і шведськими військами, врятував життя самому великому коронному гетьманові Станіславу Потоцькому. За цуй вчинок отримав від вдячного гетьмана, маєток великоочівський на Червоній Русі. Незабаром також Moджеєвський обжився на Великих Очах, стаючи близьким сусідом Яна Собєського, тодішнього великого коронного хорунжого, що мав резиденцію в Яворові.

У 1671 році Moджеєвський вже як королівський ротмістр, який обіймав посаду серадзького чесника, виклопотав в короля Михайла Koрибута Вишньовецького про локаційний привілей для міста. Новий міський центр був закладений, спираючись на раніше існуючі споруди: оборонну садибу, церкву і костел. З часом, щонайменше на початку XVIII століття, цей комплекс був поповнений двома синагогами. Щоб зміцнити значення молодого міста, ще в 1667 році Moджеєвський звпровадив до Великих Очей домініканів-обсерваторів, для яких розпочав будову мурованого монастиря і костелу. Дбав також про справи локальних церков східного обряду- виставив диплом для руських священиків в Змійовиськах.

Сусідські зв'язки з Яном Собєським йшли в парі із стислими товариськими і професійними відношеннями у військовій службі. З гетьманом, а пізніше королем Яном III Собєським Moджеєвський пов'язав свою військову кар'єру. В оточенні правителя сприйманим був як один з найталановитіших офіцерів. Як поручик, потім ротмістр, а через деякий час військовий караульний і регіментар, командував прапорами, а також цілими згрупуваннями війська. Брав участь в майже всіх, проведених від половини XVII століття, воєнних кампаніях. Після згаданої раніше варшавської битви зі шведами, відзначився особливо у боротьбі з татарами і турками. Під час походу на татарські загони осінню 1672 року воювавав поблизу Великих Очей, у битві під Немироврм.

Був доцінюваний і любимий Яном III. У 1678 році король разом з королевою Марією Kaзимирою брав участь в шлюбі Moджеєвського із заможною кастеляншею перемишльською Уршулею Kрасицькою. За численні заслуги король надав Moджеєвському посаду медицького старости, до якої пізніше дійшло також інші відзнаки. Разом з блискучою військовою кар'єрою, власник Великих Очей авансував при кінці життя до сенаторської гідності - як надвірний коронний скарбник став одним з найважливіших осіб в Речіпосполитій.

На вершині своєї кар'єри, вирушив з Яном III на оборону Відня в 1683 році. Став на чолі королівського гусарського загону, провадив також власні відділи. прапор. В той час належав до найближчого оточення правителя - спав біля кього в королівському наметі, про що Ян III пише у своїх листах до королеви Maрусеньки.

Під час історичної битви під Віднем 12 вересня командував згрупуванням королівського війська в центрі польського шику. Як командувач королівського гусарського прапора, провів на його чолі головний наступ військ, що спричинило до остаточного розбиття турків. Moджеєвський, мчавши попереду найбільшої кавалерійської армії Європи, обігнав товаришів і перший упав в турецький шик. "Там отже, спис в язичнику втопивши, y пістолети вистріливши"., захопився до шаблі, але турки "скочили з гори [січ!] на нього, і зараз дзіридами".пробили, буздиганом вдарили, шаблями цілого посікли. "Хотіли, вже вмираючому, голову відсікти", але в цей момент стерлися з ворогами перші гусари; на рятунок життя командувача було вже однак запізно.

Смерть вірного товариша оповила глибокою печаллю короля, який "щедро залився сльозами, кажучи, що великий і потрібний чоловік Батьківщині згинув". Про цю трагічну подію Ян III поінформував королеву Maрусеньку в листі з поля бою; зазначив її також у свому щоденнику принц Яків.

По смерті Moджеєвського Великі Очі отримала вдова по Андрію Уршудя, а пізніше паном став Олександр Михайло Лащ, одружений ще за панування Яна III з Єлизаветою Moджеєвською, донькою Андрія з першого подружжя. Лащ за молодих років солдат і королівський ротмістр, який в віденській обороні виставив власний броньову хоругву, по смерті Яна III обійняв бедзьке каштелянство, а потім посаду бедзького воєводи. У свою чергу його син, а онук Андрія Moджеєвського - Юзеф Лащ- єпископ суфраган хелмський - докінчив зведення церкви отців домініканів і особисто його консекрував в 1740 році.

Місцеві перекази зберегли пам'ять про короля Собєського. Згідно з даними Христофора Давида Majюса, при будинку лісничого, розташованому поблизу Великих Очей (напевно на присілку Каменисько біля Кобильниці Руської, ) півстоліття тому росли два потужні дуби, під якими відпочивав Ян III, проїжджаючий через містечко. Перебування короля також увіковічив значних розмірів курган, існуючий колись на території давньої садиби. Вже в наші часи, в 1983 році, з нагоди 300-ої річниці віденської оборони, на костьольному майдані збудовано капличку з пам'ятною дошкою.

Події з XVII століття є також канвою щорічних Повітових Презентацій Сенкевичівських, організовуваних Початковою Школею у Великих Очах,яка носить ім'я Генріха Сенкевича. Автор Трилогії на сторінках "Потопу" увіковічив переможну сточену сутичку 12 березня 1656 року між Ярославом і Великими Очима військом Стефана Чорнецького зі шведською кавалерією.

У Великих Очах збереглися найважливіші складові елементи давнього містечка : прямокутний ринок з ,вибігаючими з його рогів, вулицями, садиба (2 пол. XVII ст., пізніше перебудована, теп. місцезнаходження Установи Гміни), а також три сакральні споруди: подомініканський костел Непорочного Зачаття Богородиці (близько 1667-1684, k. XVIII ст., 1 пол. XX ст.), церква Святого Миколая (1925р.), синагога (1910р.). На території місцевості існують також кладовища: християнське і єврейське (XIX/XX ст.).