 |
Жовківський шлях
Крехів
|
Крехів
Село існувало вже в XV столітті. Початково воно була в межах посади старости яворівського, пізніше включене було до маєтків жолкевських, якого власниками сталися також Собєські, в цьому також король Ян III.
Великого значення здобув крехівський монастир василіанів, якого початки сягають перелому XVI і XVII століття. Його існування укріпив привілей великого коронного гетьмана Станіслава Жолкевського виданий в 1618 році. Спеціальні привілеї монастир отримав також від орендарів, якими були польські королі : Владислав IV, Ян Казимир, Михайло Корибут Вишневецький і Ян III Собєський.
Перші монастирські будівлі і святині збудовані були з дерева. Монастир оточував оборонний мур з баштами і в'їздною брамою. Розвиток монастира наступив після вступу до унії на початку XVIII століття. Повстала тоді головна церква Святого Миколая (1721-1750) і монастир (2 пол. XVIII ст.). Від своїх початків монастир виконував роль відомого місця для походів прочан. Шанована тут була ікона Святого Миколая, зведена першим ігуменом Йойілом. На початку XIX століття в монастир було привезено чудотворну ікону Богоматері Верхрацької з ліквідованого монастиря у Верхраті. Обидві чудотворні ікони притягують до монастиря численних прочан.
До монастиря в Крехові також торкнулася велика історія. У 1648 році тут перебував гетьман Богдан Хмельницький, який йшов на чолі козаків до Замосця. У вересні 1672 року монастир вистояв перед нападом татар. Загроза облоги уникнулася завдяки посередництву домовин з турками козацького гетьмана Петра Дорошенка і виплаті викупу. Згідно з місцевою легендою, від гарматної кулі, що була вистрілена з монастиря, поліг споріднений з ханом татарський командувач і це спричинило втечу ворога.
З цього періоду походить колона на місці смерті або могили татарського сановника. На цоколі колони колись був поміщеним напис,про який ми дізнаємось від Людовика Дзєдзіцкого : "Під час облоги Львова татарами в 1672 році розпустили татари свої загони спільно з Петром Дорошенком по прилеглій околиці. Пограбувавши Магерів, орда, що поверталася, розбила табір навпроти монастиря отців василіанів, в якого мурах ховалися люди різного походжання і достатку. З гармати, дотепер існуючої, кулею, що була вистрілена ченцем, вбила на тому місці 23 вересня 1672 року татарського вождя в наметі. В наслідок чого, ворог тікав. На пам'ятку цьому поставлений пам'ятник". Тепер текст в українській мові має наступний зміст: "Встановлено на честь перемоги околишніх мешканців над турецько-татарськими загонами біля Крехова у вересні 1672 року".
У існуючому поблизу монастиря селі ,Ян III повинен був мати невеликий палац, чи теж невелику дерев'яну мисливську садибу, в якій він перебував, полюючи в тутешніх лісах. Існували тут також липи, під якими король любив відпочивати. З часів його перебування в Крехові взялося оповідання про долю прекрасної доньки крехівського пароха, яку спокусив якийсь француз, королівський придворний. Коханець покинув дівчину і залишив її у бідності з малим сином. Коли король про те дізнався, взяв в опіку молоду матір і розпочав пошуки того кавалера. Француз, в побоюванні перед гнівом короля, втікі, боячись переслідування ,покінчив життя самогубством.
Цінним пам'ятником з часів Яна III Собєського є церква в селі під покровительством. Святої Параскевії, побудована в ІІ половині XVII століття за зразком тодішньої монастирської церкви. Всередині цієї святині знаходиться іконостас з 1689 року, виконаний частково жовківським художником Іваном Рутковичем. А частково художником з меценатства Собєських – Базилієм Петрановичем з Жовквм, він є автором художньої декорацій царських воріт. Стіни святині прикрашають також поліхромії з XVII - XVIII століття.
