Господарська діяльність

Історичні, поселенські і культурні зміни, що відбувалися у визначеному природному просторі, вплинули також на кшталт господарського краєвиду околиць Любачева і Немирова. Положення на передпіллі Східного Розточчя, існуючі тут природні ресурси і значне залісення, спричинилися до виникнення багатьох галузей ремесла і промисловості, які міцно вкоренилися в місцевій культурі.

Лісові запаси і поклади відповідного скляного піску дозволили розвинутися тут металургії скла. До найцінніших проявів культурного спадку Гміни Любачів належать тепер цінні вироби артистичного ремесла, пов'язані з функціонуванням скляного підприємства в Гуті Криштальній, невеликому тепер поселенні, розташованому на схід від Любачева, біля границі з Україною. Це підприємство повстало наприкінці 50 років XVIII століття при допомозі Георгія Августина Mнішха, придвірного коронного маршала, краківського каштеляна і любачівського старости. Гута була продовженням майстерні,закладеної на початку XVIII століття ,поблизу Старого Брусна. У новому металургійному заводі кришталевого скла, так як і в попередньому підприємстві, виготовляють найвищої якості столовий посуд, але також люстри і підсвічники з кришталю. Ці вироби, що зберігаються тепер в музейних колекціях, визнаються за один з найцінніших прикладів польського артистичного ремесла доби бароко.

На базі розповсюдженого на Східному Розточчі вапняка морського походження, вже в XV - XVI століттях почав функціонувати брусненський каменярський осередок. Головний його центр знаходився в селі Старе Брусно, яке належало до посади старости любачівського. Діяльність каменярів, скерована на предмети щоденного використання(жорневі і млинові камені, архітектурні елементи, будматеріали, випалення вапна) - випереджала або йшла в парі з артистичною творчістю, яка з часом почала відігравати щораз більшу роль. Надмогильні і вотивні статуї , які масово виготовлялися народними каменярськими майстернями, здомінували культурний пейзаж околиць Любачева, сягаючи на сході аж до Львова. З цього також напряму пливла головна артистична інспірація для самородних творців. Апогей брусненського каменярства припав на ІІ половину XIX і І терцію XX століття. В той час в Синявці під Любачевом працював талановитий майстер Василь Гудз (1867-1936), автор декількох надгробків і придорожніх хрестів( Башня Дольна, Синявка, Лисі Ями, Лукавець). Працювати в його стилі продовжував в наші часи скульптор- аматор Генріх Янчура (1948-2005), який походив з Лисячих Ям.

Тривалими традиціями славиться в околицях Любачева гончарство. Найбільше значення мав в цій сфері гончарний осередок в Потеличі (теп. на Україні), злокалізований в другому за значенням місті посади старости любачівського. Початки потелицького гончарства сягають напевно XV століття, в наступному сторіччі було воно вже добре розвинене. Функціонувало ще у І половині XX століття. У потелицьких майстернях виробляють головне посуд для користування, видатними були також тамтешні кахлі. Потелицькі продукти високо цінувалися, вони здомінували околиці Любачева і розповсюдилися на розлогих територіях південно-східної Речі Посполитої.

У XIX столітті важливу господарську роль відіграв закладений на західних передмістях Немирова підприємство- здравниця – Немирівські Бані. Функціонували вони, базуючись на місцеві сірководневі джерела і поклади лікувальної грязі. Здравниця досягла пікового періоду свого розвитку підчас правління декількох поколінь родини Kрузенштернів (XIX/XX ст.). Наприкінці XIX століття при сприянні родини князів Понінських, а пізніше Kарловських, схоже купальне підприємство розвинулося в Горинці. Було тут збудовано декілька пансіонатів і бань з сучасними бальнеологічними пристроями. На початку XX століття обидві здравниці - Немирів і Горинець, були важливими і численно відвідуваними курортними місцевостями. Завершила їх діяльність II світова війна. В наш час курорти знову переживають період розвитку, про що свідчить кількість курортників, що постійно зростає.